Клік про допомогу. Експеримент з інтернет-залежності - фото
Відео: залежить від ЕКСПЕРИМЕНТІВ З КОКА-КОЛОЮ
Схожий експеримент вже ставили в Мерілендського університету: безжальні вчені залишили без Інтернету аж двісті чоловік, щоб подивитися, як будуть виглядати ці відлучені від Мережі бідолахи вже через добу. В результаті випробовувані написали в звіті сто десять тисяч цілком несамовитих слів про те, якими покинутими і пригніченими вони себе відчували. А британські вчені знайшли пояснення таким почуттям: когнітивний психолог Том Стаффорд з університету Шеффілда впевнений, що оновлюючи, припустимо, сторінку в соцмережі, ми провокуємо викид ендорфінів. І поступово стаємо залежними - мозок вимагає все нові і нові дози Інтернету.
Спочатку, до речі, я не хотіла заходити так далеко і збиралася просто себе контролювати. Працювати за ноутбуком, не заглядаючи в Фейсбук - що тут, здавалося мені, складного? Через два термінових поста про моє багатий внутрішній світ, двадцять вісім лайків, п`ятнадцять коментарів і три втрачених години я зрозуміла: треба піти іншим шляхом і знищити розсадник зла. Ні, я не планувала організувати бійцівський клуб імені Тайлера Дердена і нападати в ночі на головний офіс Цукерберга, а всього лише відключила в квартирі вай-фай. Так, після цього я намагалася підключитися до сусідського. І так, мені соромно.
Відео: залежить від СЕЛФІ ?!
Втішив мене все той же когнітивний психолог Стаффорд. Якщо вірити його дослідженню, то це не я злетіла з котушок, проявляючи невластиву мені настирливість, а інтернет-залежність демонструє свою справжню підступну сутність. "Це не схоже на звикання до наркотиків, - каже він в LiveScience, - але це компульсивная, потужна і руйнівна прихильність". Виходить, що потреба здійснювати нав`язливі дії, спровокована звичкою нескінченно натискати на щось нове в Мережі, перетворилася у мене в бажання "покликати" приятеля. А то що це він притих і не оновлюється?
І тут до мене нарешті дійшло: поки я намагалася чимось себе зайняти, аби не зірватися і не прийняти нову дозу Інтернету, я вела себе в логіці намагається зав`язати алкоголіка. Він теж намагається не думати про першу чарці, після чого, звичайно ж, зривається і йде в запій. Чи не схильний ж до залежності людина просто випиває келих вина і, отримавши від нього задоволення, рухається далі.
Так що більше ніяких суворих заборон, тільки чесні з собою угоди: годину попрацювала - десять хвилин почату. Тим більше, що невтомний дослідник Том Стаффорд порівнює інтернет-залежність не з алкогольною, а з ігровою залежністю. При невеликих, не перший погляд, ризики ("ще всього одна хвилиночка!") Ми чекаємо, що зірвемо джек-пот ("мене залайкал один друг! І другий друг! І третій!"). Так що тепер я собі так і кажу: будеш дисциплінованою і не станеш витрачати час в Інтернеті даремно - візьму тебе в як-небудь в Лас-Вегас. Зірвемо там в казино справжній джек-пот", Розповідає про результати експерименту журналістка.
cosmo.ru