Радіоведучий ісмаїл джалилов: "не треба боятися суспільства, треба його виховувати і формувати" - фото

інтерв`ю Lady.Day.az з популярним радіоведучим Ісмаїлом Джаліловим.

- Ісмаїл, чому ви свого часу кинули свою роботу в Азербайджані і переїхали жити в США?

- Чесно кажучи, за мене все вирішив випадок. Все сталося раптово. Мені повідомили, що моє ім`я в числі щасливчиків, які отримали право безкоштовно навчатися в магістратурі на факультеті політології Оклахомського університету. У зв`язку з цим мені просто довелося поїхати в США. Я не міг відмовитися від такої можливості. Адже багато людей мріють безкоштовно навчатися за кордоном, та ще й отримувати стипендію. Після закінчення університету я довгий час працював на радіостанції "Голос Америки" у Вашингтоні. Потім і в інших місцях себе пробував. Щоразу щось виходило, тому не міг ніяк повернутися. Залишився в Америці набагато довше, ніж думав.

- Чи не шкодували потім про свій вибір?

- Мені просто нема з чим порівнювати. Я прожив всього лише одне життя. Не можу сказати, як би обернулися обставини, якби я залишився тут і нікуди б не поїхав. Мені дуже важко сказати, мій вибір - кращий чи гірший. Особливо не шкодую. Але, чесно кажучи, мені самому іноді цікаво, як би склалася моя доля, якби продовжив роботу в азербайджанських ЗМІ.

- Яке було працювати журналістом в Америці?

- Не можу сказати, що мені було важко. Це дуже цікава і креативна робота і завжди приносила задоволення.

- Коли людина довгий час живе за кордоном, є ризик забути про традиції. А як у вашому випадку?

- Як би дивно це не звучало, але навіть азербайджанську мову досконало я вивчив в Америці. Неможливо забути про традиції і звичаї своєї рідної країни. У мене також з`явилися і нові якісь традиції. Але про свої я ніколи не забуваю. Так, я жив довгий час в Америці, але це ж не означає, що викинув все азербайджанське і перейняв все американське. В собі поєдную і країну, в якій народився і виріс, і країну, в якій я зараз живу.

- Чому ви через стільки років вирішили знову повернутися в Азербайджан?

- Мій приїзд був пов`язаний з особистими обставинами. У мене мама дуже сильно боліла. Відійшла в інший світ. І я змушений був приїхати сюди. Я людина, яка прислухається до своєї долі. Завжди роблю те, що вона мені вказує. Одним словом, просто пливу за течією. Не знаю, куди в майбутньому вона мене занесе. Не можу сказати, де буду жити через деякий час. Може, знову повернуся в Америку, або ж залишуся тут, або ж поїду в Європу. Я ніколи не будую довгострокових планів. Є гарне прислів`я: "Якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани". Саме їй я і йду.

- Яке було через 17 років розлуки з радіо знову стати радіоведучим?

- Це шлях найменшого опору для мене. Ця сфера діяльності, яка мені дуже знайома. Мені багато хто пропонував роботу. Але як завжди вибір зробив на користь радіо. Моя колишня співробітниця, також мій близький друг, запропонувала мені попрацювати на радіо телеканалу АТВ. У мене давні і поважні відносини з керівництвом цього каналу. Тому просто не зміг їм відмовити.

- Слухачі відразу дізналися вас по голосу?

- Багато дізналися. Для мене це було дивним. Серед них є і мої старі слухачі, і нові. Вони тільки-тільки почали мене впізнавати по голосу. Можна сказати, що заново пережив все те, через що мені довелося пройти на ранніх етапах моєї роботи на радіо. Знову-таки, мене почали впізнавати і в обличчя, і по голосу. Це дуже приємно. Але і додає стресу в житті.

- Чи вважаєте себе успішним і знаменитим?

- Ні, я себе не вважаю ні успішним, ні знаменитим. Ось, ніж відміряє успіх? Становищем у суспільстві і зароблянням грошей. Ні тим, ні іншим я похвалитися не можу. Я живу досить-таки скромно. І в принципі, мене таке життя задовольняє. Я - журналіст, який любить бути від усього осторонь і спостерігати за всім неупереджено. Мені не потрібні ні гроші, ні положення і ні чиєсь визнання.

Знаменитим теж не можу себе вважати. Якщо мене знають двоє людей, то двадцять мене точно не знають. Я не женуся за популярністю. Вона нікому не потрібна. Мені це абсолютно не цікаво.



- А ніколи не пробували працювати на телебаченні?

- Хотілося і хочеться. Такі проекти час від часу обговорюються. Але, якщо чесно, мене не дуже задовольняє стан справ на телебаченні. Воно більше займається розвагою і прагне до найбільш меншому спільного знаменника. Телебачення більше розважає натовп, ніж чогось навчає. А займатися розвагою і сватанням в ефірі мені не цікаво.

- Чи є якась формула як стати успішним у своїй професії?

- У кожній професії своя формула. У моїй же вона така, що завжди треба бути самим собою. Я відрізняюся від усіх інших провідних тем, що вони намагаються в ефірі здаватися розумнішим, більш значуща, ніж вони є насправді. Я їх пряма протилежність. Весь час намагаюся здаватися веселіше, простіше і дурніші, ніж я є.



Тому що впевнений в своїх знаннях, здібностях, поглядах. Можу завжди відстояти свою точку зору на будь-яку тему. Мої знання не зібрані вчора по Вікіпедії. Найголовніше - я знаю, що з себе уявляю. Напевно, це і є секрет мого успіху. Про інших не знаю вже, що сказати.

Я прийшов в цю професію 20 років тому і влаштувався на роботу без "зв`язків". У мене повірили. Я дуже вдячний цим людям. Вважаю, що свій борг перед ними висполніл, тому що приніс їм дуже багато популярності, реклами і грошей.






- А які можете назвати плюси та мінуси вашої роботи?

- Плюси конкретно для мене полягають у тому, що я займаюся тим, що мені подобається. Я люблю спілкуватися з людьми, покращувати їм настрій. Намагаюся хоча б трохи допомогти їм забути про свої проблеми. Щоб вони просто забулися і поринули в позитив. Це мої плюси. Це і мене теж наповнює хорошою енергією. Щодо мінусів можу сказати, що аудиторія дуже різношерста. Відчувається велика різниця між слухачами. Є серед них і освічені, і неосвічені люди. Дуже важко знайти з ними спільну мову, щоб не відлякати ні перше, ні друге. Треба йти по якомусь серединному шляху. Це постійна боротьба.

Якщо комусь цікава ця робота і вони хочуть бути ведучими, то їм треба бути самими собою. Їм потрібно звертатися саме до тих частин своєї свідомості, мислення або своєї натури, які відкриті, вільні і сприйнятливі до нової інформації. Не потрібно боятися суспільства. Його треба виховувати і формувати. Не можна йти на його приводу, тому що ви помрете, як провідний і як особистість ...