Блог дизайнера інтер`єру гюнай расулова: "останнім часом марю про баку якимось сліпим впертістю" - фото

Звіт про діяльність.

Про бізнес. Близько 6.000 передплатників на фейс і повний провал в інстаграме, що справедливо. Інста повинна бути живенько і оригінальною. Буде. Сайт готовий, але є одна неприємна заковика, без якої можна було б і запустити, але надто вже вона мене дратує. Кому цікаво, ось він сайт: gozelevler.com. Підключений до електронної оплати, так що не прикупити собі там чого ненароком. Наш інвентар майже порожній, все розкупилося на 8 Березня. Нова партія буде зовсім інший, а який - поки сказати не можу. СЕКРЕТ.

Взагалі, якщо взяти, та трохи похизуватися своїми знаннями, то підприємництво має 4 стадії:

1. нуль успіху - погано на душі-
2. трохи з`явився успіх - трохи веселіше на душі-
3. хороший успіх - добре на душі-
4. запаморочливий успіх - погано на душі.

А погано, тому що мета досягнута і, якщо немає нової, утворюється порожнеча. Ми переходимо до двійці, хоча нам і на одиничці ржачно. Яке щастя, що для нас справа не тільки в виручці, але ще в запальному почутті азарту. Коли треба вирішувати завдання, які ти сам же придумав, тут зовсім не до смутку.

Про себе. Я тепер не якась там, а, як деякі люблять гордо про себе, СІО та ФАУНДЕР в G z l Evl r. Фу, пошлота! Нас троє. Ми партнерки. Самі закуповуємо, фоткала, розміщуємо, привозимо, тягнемо, спілкуємося з покупцями. Розвозить кур`єр. Сумуємо і радіємо теж разом, адже є чому. Вони в Баку, я в Досі. Відчуваю себе Doctor Evil -ом, керуючим світом з бункера, прицмокуючи бутербродом з ковбаскою. Чогось я, здається, знову про бізнес. Про себе, ось: у мене все добре, жива здорова, навіть щоки відростила.

Про мам. Вчора вранці мама кричала мені в скайпі "вистачить кидатися! У тебе вищу освіту, стаж! Знайди роботу!", А ввечері того ж дня я була на презентації, перша фраза якої повалила мене в істеричну тряску сміху. "За кожним підприємцем стоїть мати з міхуром валер`янки."

Про міста. Доха набридла, навіть незважаючи на те, що я виповзаю з дому вкрай рідко. Не хочеться. Працюю. Готую кюфта. Читаю Набокова. дивлюся "Любов і голуби". Що може бути цікавіше в цьому еребістане, що живе своїм конс`юмеризм в самому вульгарному його прояві? Все частіше подумую про те, як, напевно, було б простіше робити справи, будучи в Баку. Це означає, що треба або переїжджати, або частіше навідуватися. Мене це радує. Останнім часом марю про Баку якимось сліпим впертістю. Все мені в ньому здається "краще ніж", Не кажучи вже про рідних умпулях і мукаськах, за якими я вже знемагають. Хочу ходити пішки від Азнефті до Карла Маркса і назад. Хочу проводити всякі бізнес-зустрічі про "взаємовигідній співпраці" і "перспективних тенденції". Їсти суші з сестрою, заливаючись Ржака над кадрами життя і няньчити лялек подруженцій. Хочу, а значить буде мені. 

gozelevler.com