Галеристка натаван алієва: "ічерішехер - це те місце, де я набираюся внутрішньої енергії, гармонії" - фото

Перед інтерв`ю я намагалася намалювати собі особистісний портрет сучасної жінки - галериста, але виявилося, що все мої припущення ніщо в порівнянні з тим, наскільки багатогранна моя співрозмовниця. Натаван Алієва - художник, дизайнер і галерист - є не тільки ідеалісткою, але і оптимісткою, що займається самоаналізом і витягає позитивне з усього, що відбувається. Крім того, вона абсолютно впевнена в тому, що кожна людина потрапляє на Землю, щоб нести свою місію, залишити слід після себе. 

- Натаван, розкажіть про себе.

- Народилася і завжди жила в Старому місті. З дитячих років мене тягнуло до мистецтва у всіх його проявах. У шкільні роки відвідувала безліч гуртків, малювала, в`язала, шила, займалася гімнастикою і танцями. У 7-му класі ми переїхали в Лянкяран, куди тата перевели по роботі. Там я не тільки закінчила школу, а й мій перший, так би мовити, показ мод відбувся саме там.

- А ось з цього моменту детальніше. Ваше дитяче захоплення в`язанням і шиттям не минуло безслідно, я б навіть сказала, поклало початок вашій становленню дизайнером?

- Так, напевно, так. Після закінчення художньої академії в Баку, я продовжила навчання в Москві в школі відомого російського модельєра В`ячеслава Зайцева, де моє навчання проходила дуже успішно, мене завжди виділяли, хвалили. Там я створила дуже багату колекцію, що складається з безлічі предметів одягу та аксесуарів, продумувала дизайн від взуття до чалми, підбирала тканини. Всі наряди колекції були в східному стилі, так само як і сам показ проходив під нашу східну музику, ніж Зайцев був дуже вражений. Збереглися лише пару речей з тієї колекції, все інше було продано.

- Після навчання ви повернулися в Баку, чи не так?

- Так, я повернулася в Баку для здійснення своїх ідей. Відкрила ательє, хоча це не було початковою метою, мені хотілося бути саме дизайнером. Потім на якийсь час я навіть закинула творчість, але вже майже рік, як повернулася до мистецтва, на даний момент я займаюся випуском аксесуарів і недавно відкрила галерею, допомагаю молодим художникам, дизайнерам.

- Двері вашої галереї відкриті для кожного. Наскільки, на вашу думку, важлива підтримка для творчої людини?

- У будь-яких моїх починаннях мене завжди підтримувала мама. Навіть щодо того, що я одягалася незвично, прагнула до того, щоб виглядати не як всі. Мамі подобалося все. Малювала я маслом, шила чи. Це дуже великий плюс, тому що вона вселила віру в себе. Я дуже вдячна їй, вона присвячувала мені багато часу. Це прекрасно, коли батьки вірять в своїх дітей.

- На ваш погляд, чи готові наші модниці прийняти і носити творіння молодих дизайнерів?

- Наприклад, цієї зими в продажу під брендом "Natavan" були мітенки, кожна пара яких була в єдиному екземплярі, так як ми намагаємося не повторюватися. Але хоч у нас і є креативні люди, все ж введення нововведень частіше сприймається категорично, суспільство поки більше схильне до того, щоб продукт придбав масовість і тільки потім йому надається перевага.

- Хотілося б поговорити і про вашу галереї. Вона, так само, як і бренд, носить ваше ім`я ...

- Я хотіла б дещо відзначити щодо імені. Мені дали ім`я Натаван в честь нашої знаменитої поетеси Хуршуд Бану Натаван, яка, крім того, що писала вірші, і виконувала ручну роботу, була ще й політиком. На мій погляд, ім`я грає дуже велику роль в житті людини, і мені здається, між нами навіть є певний зв`язок. І ця галерея більше присвячена її імені, ніж моєму, так як я навіть планую відзначати тут день її народження.
 
- Чим ви керувалися, створюючи галерею? Грунтувалися чи на чийсь досвід або поради? І наскільки, на вашу думку, справдилося задумане, хоч і не так багато часу пройшло з дня відкриття?

- Відносно того, чому я відкрила саме галерею, скажу так: мистецтво і творчість - це моє життя, без яких я не уявляю себе. Алі Шамсі - мій педагог, наставник і друг, як-то сказав мені про те, що мені необхідний свій куточок. Але так як на той період я відійшла від творчості, працювала в інших галузях, таких як туризм, бізнес, страхування і навіть була бренд-менеджером, я не сприйняла це всерйоз. Але незабаром мене знову потягнуло до мистецтва, до того ж тепер у мене були навички в бізнесі, які виявилися дуже до речі при створенні галереї. Так ось, Алі Шамсі завжди давав мені впевненість в тому, що все буде добре. Його підтримка надавала мені віру в себе, яка допомогла впоратися з усіма труднощами і зараз, коли я сиджу тут, у своїй галереї, я відчуваю гармонію.

- Значить, це ваш райський куточок?

- Мабуть. До речі, перший час я дуже переживала з приводу того, що галерея невелика, але і тут мій учитель Алі Шамсі переконав мене, що по всій Європі створюються саме такі галереї, адже головне те, що всередині неї, а не те, якого вона розміру. До того ж він мав рацію, коли говорив, що велику галерею складніше облаштувати, в той час як в маленькій завжди затишно, тепло.

- Переступивши поріг цього приміщення, у мене були такі асоціації: Баку - Париж, Прованс - Ічерішехер. Хоч це місце є суспільним, тут збирається багато людей, з різними думками, різною аурою, але тут тепло, по-домашньому затишно.

-Всі говорять, що тут хороша аура. Що може бути краще? Мені здається, це найбільший успіх, коли люди зовсім не знають тебе і кажуть, що тут, в місці, яке ти створила, в яке ти вклала стільки душі, їм добре, і я розумію, що все це не дарма.

Та й вибір місця для галереї не випадково упав на Старе місто. Ічерішехер - це те місце, де я набираюся внутрішньої енергії, гармонії, заряджаюсь позитивом. Коли я вчилася в Москві, мені, людині східному, холодна зима давалася дуже непросто і, йдучи по місту в мінус 30, я йшла і представляла вулиці Ічерішехер, як я бачу море, зелену аптеку, хамами, мечеті, килими, Дівоча вежа. Це мене дуже зігрівало. І я завжди знала, що, повернувшись до Азербайджану, я буду знову тут - в Старому місті, знала, що і моя діяльність буде пов`язана з цим місцем. Я завжди це відчувала.

- Дизайн приміщення належить вам або ...?

- Дизайн належить саме мені. Я багато роз`їжджала, але тематика Ічерішехер завжди була зі мною, адже навіть в Європі я завжди відвідую саме старі міста: камені, дерев`яні вікна, килими, вітражі, від усього цього віє чимось рідним. Коли я приступила до ремонту, на будинку були великі тріщини, і довелося провести чимало роботи, щоб закріпити все це, крім того, тут все було в алчіпане і тільки після свого роду розкопок, у нас з`явилися 2 вікна і ніші. Ви не дарма відзначили Францію, мені хотілося зробити цей синтез Сходу і Європи. А також передати атмосферу минулого, сьогодення і майбутнього, адже від минулого ми зігріваємося, справжнім живемо, а в майбутньому є певний холодок, тому, що про нього ми ще не знаємо, але воно завжди так вабить.



- Коли надійшла перша пропозиція про проведення виставки?

- Пропозиція зробити першу виставку ми отримали приблизно за два тижні до її безпосереднього відкриття, коли ще залишалися ремонтні дрібниці і покупка деякої меблів. Це була фотовиставка російських фотографів, яка пройшла дуже вдало.

- Чи існує певні рамки при відборі робіт для виставок?

- концепція галереї "Natavan" полягає в тому, що її двері відкриті для всіх, для кожного, хто хоче виставлятися тут. Вся галерея в білому кольорі, що уособлює собою зародження чогось нового, чистого. Плюс синтез між минулим і майбутнім - тут будуть переплітатися, зустрічатися, як дорослі, що відбулися художники, так і молоді, початківці. Я хочу, щоб тут був своєрідний квітник, і кожен буде представляти свій колір.

- Хто ваші відвідувачі? Чи багато молоді серед них?

- Тут буває дуже багато різних людей. Багато молоді та дорослого покоління теж, тут також побували практично всі посли: Індії, Казахстану, Албанії, аташе Англії та інші.

- Ваш погляд на сучасне мистецтво?

- Цей напрямок завжди жило, завжди було, але у нас з`явилося не так давно. Сучасне мистецтво можна по-різному інтерпретувати і не факт, що мистецтво повинно бути тільки красивим або тільки зрозумілим. Воно різноманітне, як і межі нашої землі, як і межі розуму. Не можна ставити межу, розділяючи, що це добре, а це погано.

Адже багато людей, багато смаків, все відносно, все має право на існування. Не можна розглядати речі примітивно, просто побачити і все. Потрібно її зрозуміти зсередини, зрозуміти, що хотів показати художник, як він прийшов до цього. Людина нічого просто так не придумує, це якимось чином народжується в його думках і цього завжди щось сприяє.

- Натаван, розкажіть про сумочці вашого власного дизайну.

- Так, ця шкіряна сумочка була створена на мою дизайну на заводі тут, в Азербайджані, виробництво якої в одиничному екземплярі, коштувало мені чималих грошей. До речі, коли я була в Лондоні, кожен другий звертав на неї увагу, будь то на вулиці, в ресторані або в магазині. Всі цікавилися сумочкою і коли дізнавалися, що я є дизайнером і сама створила її, висловлювали непідробні емоції, проявляли дуже великий інтерес, задавали питання, аж до того, що брали контакти.

- У чому ви бачите розвиток галереї?

- Реально хочеться, щоб це було місце зустрічі цікавих людей, щоб люди тягнулися сюди з усіх куточків світу, виставлялися для суспільства. Щоб галерея енергетично кликала неординарних людей, щоб вони хотіли виставлятися для суспільства. У світі стільки цікавої інформації, що ми в силу часу не встигаємо розповісти, побачити. Хочу, щоб тут збиралися люди, проходили дебати, цікаві обговорення, щоб люди творили тут, організовували майстер-класи, розповідали про свою творчість, тим самим даючи надію, впевненість і натхнення молодим людям.






























Солмаз Пашаєва