Ревнивий чоловік або 70-річна коханка - фото

Кажуть, любов і ревнощі нерозлучні, дуже хотілося б, щоб вони вже посварилися. Скільки проблем можна було б тоді уникнути, не було б стільки кримінальних новин і розлучень - у більш культурної і цивілізованої частини населення.

Це почуття у людини виявляється у віці, коли він не може навіть говорити, але побачивши іншу дитину, обіймає його мати, може влаштувати істерику. Він ревнує, в ньому починають проявлятися власницькі почуття до своїх батьків. Ревнощі, закладена в людині, допомагає виживати в агресивному середовищі, в даному випадку, в суспільстві, але дуже сильно заважає жити по-людськи, так би мовити. Зіпсовані нерви, поламані долі - підсумок цього, начебто, непотрібного почуття.

Любов і ненависть

У маленьких дозах, ревнощі до улюбленого або улюбленої - терпима. Погано, коли ревнощі проявляється між друзями, на роботі, серед дітей одних батьків і так далі. В цьому випадку вона породжує заздрість. Хоча ми і знаємо, що за божеськими і людським законам всі перераховані вище почуття ні до чого доброго не приводять, майже кожен з нас, хоча б раз в житті пережив гостре почуття ревнощів і заздрощів, від яких до болю стискається серце і холоне душа.

Якраз про таких випадках я вам і розповім.

Ця машина сигналить тобі

Хлопець був шалено закоханий в свою дружину. Вони прожили разом цілий рік. День за днем напади сліпий ревнощів ставали все частіше і частіше. Перший з них стався прямо на наступний день після весілля, коли чоловік став звинувачувати дружину в тому, що вона занадто пильно дивилася на хлопця, який сидів за столом прямо перед нареченими.

- Ти його знала раніше? - Допитувався він. Потім зобразив образу і пішов ... з друзями подихати свіжим повітрям, як він потім сказав.

Відео: Пусть говорят - Нові сюрпризи від танцюючого мільйонера Джанлуки ВАК. Випуск від 20.10. 2016

Дівчина списувала його сцени ревнощів на його шалене кохання до неї, навіть хвалилися перед подругами, правда, тільки по телефону, так як чоловік їй сказав, що вона може забути про свої минулі подруг, та й про майбутні теж.

Поступово його невгамовна ревнощі і причіпки стали її дратувати. У перший раз він її вдарив через місяць після весілля, коли вони поверталися додому від її батьків. Він побив її прямо в під`їзді свого будинку. Вона зайшла в квартиру ридаючи і розмазуючи сльози разом з косметикою по всьому обличчю.

- Скажеш своєї матері, я тобі ноги і руки переламаю, - попередив він її і пішов, грюкнувши дверима. Причиною побиття став безневинний братський поцілунок в щічку її 16-річного кузена, який разом зі своїми батьками теж був в гостях.

Відео: Пусть говорят - Весільний адмірал. Випуск від 12.10.2016

Вона нікому не розповідала про своє життя з ним, по-перше, не хотіла засмучувати батьків, по-друге, боялася чоловіка, і по-третє, вона сама його полюбила і вийшла заміж всупереч волі матері і батька. Ті були проти, але потім змирилися з вибором дочки, так як вона сильно любила чоловіка.

Дівчина ніяк не могла йому довести і висловити, що вона любить тільки його, і ніхто їй більше не потрібен, вона ж не винна, що як тільки вони десь з`являлися разом, то всі погляди завжди прямували на неї. Після заміжжя молода жінка, взагалі, сильно розцвіла. Але через 12 місяців вона перетворилася в свою власну тінь, від горя і безвиході ситуації. Що мені робити, думала дівчина, кому мені сказати про своє нещастя? Хто його образумит і пояснить, що його ревнощі безпідставна ?!

Злоба зовсім затьмарила його розум. Після останньої екзекуції його дружина три дні лежала в ліжку. Вона вирішила поговорити зі своєю матір`ю. Але не встигла. Коли чоловік ввечері повернувся, вона ледве шкутильгаючи, накрила йому на стіл і сіла в сторонці, очікуючи, коли той закінчить вечеряти. У цей час у дворі стала сигналити машина. Сигнали не зупинялися. Тут чоловік кинув виделку, схопився з-за столу і кинувся до балкона. Через хвилину він увійшов назад в кімнату. Вираз його обличчя злякало її, воно почорніло від гніву. Чоловік схопив її за волосся і ривком підняв з дивана. Потім став жбурляти її від однієї стіни до іншої. Що було далі, дівчина не пам`ятала. Прокинулась вона в лікарні. У поліцію, побоюючись ганьби, заяву подавати не стали. Хлопець побивався, що шалено її любить і не зможе жити, якщо вона від нього піде (!).

Якщо ви подумали, що вони після цього розійшлися, то глибоко помиляєтеся. Вони живуть і донині, і я часто бачу її з замазаними синцями. Тут вже інша тема, чи то, "що люди скажуть", То спрацював механізм невеликої частки мазохізму, присутній у більшості жінок. Поведінка чоловіка можна пояснити неправильним вихованням, а також садизмом, який притаманний багатьом чоловікам. Однак наводить на думку про те, що, що обоє - кандидати в пацієнти психіатра, по-іншому цих людей я охарактеризувати не можу.

Як боротися з такими проявами жорстокості в суспільстві, якщо самі потерпілі не хочуть себе захистити?

Будинок в машині

Дуже багато історій навколо, коли ревнощі однієї дитини до іншого приводила до розладу в сім`ї. Подорослішавши, рідні брати і сестри стають кровними ворогами. Нещодавно на озері в передмісті зустріла сім`ю з двома маленькими дітьми, які жили в машині. Побачити таке в наш час, погодьтеся, не зовсім нормально. Молоді люди, як потім виявилося при зав`язався розмові, отримали блискучу освіту. Чоловік розповів сумну історію дитячих ревнощів сестри до матері. Поступово її ревнощі до брата перетворилася в ненависть, яка після смерті батьків призвела до відвертої ворожнечі. Отримавши від старих батьків заповіт на своє ім`я, сестра за допомогою недовгих судових розглядів залишила сім`ю брата на вулиці.

- Діти повинні піти в школу, - бідкалася молода мама, - а ми навіть не знаємо, де ми будемо жити. Мої батьки давно померли і у нас зовсім немає допомоги. Як нам вийти на роботу в такому положенні?

Я порадила їм звернутися у всякі кризові центри, хоча радами в даній ситуації навряд чи можна було допомогти.

Тут, звичайно, не мазохізм і садизм, а стала буденністю, на жаль, нелюдськість.

Ревнощі - почуття, присутні не тільки у людини, але і більшості тварин, що говорить про те, що розум в ньому участі не бере. Виключно інстинкти, які перешкоджають втраті того, хто може захистити, стати потенційним сексуальним партнером або передати гени далі по ланцюжку. А ось супутні ревнощів інші почуття, як заздрість і ненависть, притаманне тільки людині, як би боляче не було в цьому зізнаватися.

70-річна "коханка"

Минулого тижня у мене відбулося інтерв`ю з людиною, сім`я якого розбилася через смс-ок на телефоні. Нічого жахливого він не скоював, не змінював дружині, проте його доводи не задовольнили запалений розум ревнивою донезмоги дружини.

Повідомлення йому надсилала стара жінка, яка потребувала підтримки, а він соромився їй говорити, щоб та йому не писала. Вони були колишніми колегами, а жінка була вже на пенсії. Вона була самотньою, і хлопець жартома звертався до неї - "красуня".

Дружина, прочитавши кілька повідомлень в телефоні, закотила грандіозний скандал. Це було не в перший раз, неодноразово вона перевіряла його телефони, кишені, стежила за його розпорядком дня, що врешті-решт призвело до того, що він "плюнув" на десятирічний шлюб і пішов.

Я знала не одну дружину, яка, як тільки засипав її чоловік, починала шукати в телефоні "компромат". Питається, навіщо? Як у нас кажуть, навіщо затьмарювати свій власний радісний день? Ми настільки звикли до обов`язкового присутності ревнощів в нашому житті, що багато дівчат нервують, якщо хлопець їх не ревнує. Раз немає ревнощів, значить немає любові. Яке глибока помилка! Куди поділися взаємна довіра, і культура поведінки, любов і відповідальність за близьку людину, врешті-решт?

Сучасні отелло, в моєму розумінні, перетворилися в пережиток історії. А жінки, які ревнують, як божевільні, просто не поважають самі себе. Ревнуючий - обов`язково людина, не впевнений в своїх силах і знаннях, а також з повним набором всіх комплексів.

Відео: 5 людей, які перевели ПОМСТА на новий рівень

Впевнений в собі людина ніколи не стане ревнувати. А голосно заявляти про свою неспроможність, як особистості, упускає людини в очах того, кого ревнують.

Любов і ревнощі, швидше за все, посваряться тільки в Раю ... З повагою,

Наргиз Сулейманова