Кулінар фаріда буюран: "моя мета - познайомити американців і весь світ з культурою азербайджану" - фото

Ми знаємо багато азербайджанців, які, живучи за кордоном, займаються пропагандою своєї країни. Однією з них є і Фаріда Буюран, яка вже 14 років мешкає в США. Вона є автором книги про нашу національну кухню "Гранати і шафран: кулінарну подорож до Азербайджану" (Pomegranates and Saffron: A Culinary Journey to Azerbaijan), яка була оголошена переможцем премії "The Gourmand World Cookbook Awards" в категорії кулінарних книг по східно-європейської кухні, виданих в США.

Детально про своє життя в Америці, книзі і подальші плани в інтерв`ю Lady.Day.Az розповіла сама Фаріда.

Зазначу, що наша розмова проводилася по Skype.

- Фаріда, розкажіть про своє життя в Америці?

- Я вже 14 років живу в Лос-Анджелесі разом зі своєю сім`єю. Але до створення сім`ї я рік жила в Америці, працювала в журналі, але потім знову повернулася в Баку. Закінчила магістратуру і в Баку, в Університеті мов, і в США - в Каліфорнійському державному університеті. Після цього працювала по своїй спеціальності в декількох компаніях в Америці.

- Ваш чоловік - американець?

- (Сміється) Ні, він - турок. Можна сказати, що азербайджанець.

- Саме через любов до нього ви вирішили оселитися в Америці?

- Так, він тут працював, тому я змушена була вирушити туди, щоб бути з ним. Спочатку ми думали, що колись переїдемо і будемо жити в Туреччині, але так і не переїхали, стали американцями. У нас вже і діти тут народилися. Одним словом, поки ми живемо в Америці, в подальшому - подивимося.



- Звідки така любов до готування?




- Коли я приїхала в Америку, то практично не вміла готувати. Могла приготувати салати якісь і все. У мене завжди був інтерес до кулінарії. Пам`ятаю, ще в Баку у мене була зошит, куди я записувала всі рецепти, але ніколи не готувала по ним. Після того, як вийшла заміж, хотілося домашньої їжі для себе і чоловіка. І ось, почала ще більше цікавитися кулінарією, готувати. Мені довелося самій навчитися всьому. А так, якщо виникали труднощі або щось не знала, дзвонила в Баку і питала у мами або у сестри. Також відвідувала бібліотеку, збирала різні рецепти. Тут дуже багато кулінарних книг. Мені було прикро, що серед них немає книги про азербайджанській кухні. Я вирішила, що сама напишу її. Ця була божевільна ідея.

З 2007 року я почала писати, а в 2017 році видала свою першу книгу про азербайджанській кухні "Гранати і шафран: кулінарну подорож до Азербайджану". Вона є першим всеосяжним виданням по азербайджанської кухні на англійській мові. Книга складається з 336 сторінок і пропонує читачам 200 апетитних рецептів закусок і салатів, супів, страв з тіста, м`яса, овочів, сортів хліба, плову, напоїв та десертів, пристосованих для приготування в умовах західних країн.

Спочатку я працювала, але останні кілька років мені довелося кинути свою роботу, щоб повністю сконцентрувати свою увагу на її написанні. Мені було дуже важко, тому що мені доводилося самій все робити. Я сама найняла редактора, дизайнера. Вони теж мені допомагали, але більша частина роботи була на моїх плечах. Я звернулася в американське видавництво, але вони відмовили мені, сказали, що азербайджанська кулінарія не така вже відома. З точки зору маркетингу, їм би складно було її продати. Але це не зупинило мене. Я вирішила все зробити сама. Перший тираж книги вийшов у 2017 році з тиражем 1000 копій. Всі книги майже розпродані. Зараз я готуюся до видання другої книги.

Моєю метою було не просто написати книгу і показати, як все це готується, я хотіла познайомити всіх з культурою Азербайджану. У зв`язку з цим, крім опису готування, я написала і історію створення того чи іншого блюда, до якого регіону воно відносяться. Багато з них навіть не відомі нам самим, тому що давно забуті. Також до кожного рецепту я підібрала азербайджанську прислів`я. Все це зробила для того, щоб привернути увагу всіх читачів, незалежно від національності.

В Америці не дуже люблять готувати. Але у них вдома величезна кількість кулінарних книг. Вони не готують, але читають їх. Їм це цікаво. Я хочу, щоб, прочитавши мою книги, вони закохалися в Азербайджан, в нашу культуру. Чесно кажучи, спочатку думала, що основними покупцями цієї книги будуть азербайджанці, які проживають в Америці, але вийшло навпаки. Це мене дуже втішило. Значить, я змогла зацікавити американців. Вони були просто в захваті. Не хочу себе хвалити, але мені було дуже приємно чути від них хвалу.



- Перш ніж написати про них, ви самі готували ці страви?

- Так, я сама готувала по цих рецептах, а потім вже писала. Для мене було дуже важливо, щоб все було точним. Іноземці - дуже точні люди. Вони люблять, щоб все було в міру і правильно. Ми ж, навпаки, готуємо на око. Але в результаті все вийшло добре. Я дуже рада цьому.

- А хто давав вам всі ці рецепти, або розповідав про них?

- Спочатку все рецепти, які тільки знала, мені дала мама. Я народилася і виросла в Баку, але мої предки з різних регіонів. Мої бабусі й дідусі - з Ордубади, а мої батьки виросли в Балакане. Це абсолютно різні кухні.

У пошуку рецептів страв інших регіонів мені допомогли сусіди, друзі, навіть зовсім незнайомі люди. Два роки тому я приїжджала в Баку. Ми тоді роз`їжджали по районам. Всі відпочивали, веселилися, а я збирала рецепти, всіх розпитувала. Одним словом, різними шляхами я зібрала всі ці рецепти. Ця була велика робота, тому що в основному всі переказували готування страви в трьох словах. Іноді вдавалося їх приготувати, іноді - ні, тому доводилося переробляти рецепти.



- Полюбили американці нашу кухню після вашої книги?

- У мене є блог azcookbook.com. Я відкрила його сім років тому. Одночасно з книгою, я ще й вела блог. Мої читачі - не тільки американці, це люди з різних країн світу. Читаючи мій блог, їхнє ставлення до нашої кухні вже змінювалося. Я отримувала і отримую від них величезна кількість листів. Вони мені писали, що навіть не знали, що існує така країна, як Азербайджан з такою багатою культурою. А книгу, на жаль, побачили лише 1000 людей. Це дуже мало, зважаючи на те, що в Америці живуть мільйони людей.

- В Америці ви відчуваєте себе своєю чи чужий?

- Я відчуваю себе своєю. Я живу в Каліфорнії, а тут живуть люди різних національностей. Можна сказати, що тут все емігранти. Я не знаю, як жити в інших штатах Америки, але тут мені добре. З американцями я себе завжди відчуваю комфортно. Вони дуже хороші, добрі люди, хоча у нас багато хто думає по-іншому. Мені ж з ними дуже легко.

- Ви маєте намір випустити другу книгу про азербайджанкою кулінарії. Хотілося б дізнатися, що в неї увійде?

- Ця буде та ж сама книга, але в неї додасться ще 16 додаткових сторінок. Там буде шість нових рецептів. В американській пресі вважається, що якщо в книзі є нові сторінки, то це вважається новим виданням.



- Але, як мені відомо, ви не можете її поки видати?

- Так, поки не можу. Видання моєї першої книги спонсорувала наша нафтова компанія SOCAR. Вони взяли на себе більшу частину витрат, але мені самій теж довелося розщедритися. Я не знала, скільки все це коштує, ніколи ж цим не займалася. По ходу справи дізналася все. Я не захотіла випускати якусь брошуру, хотілося видати якісну книгу. Тому не пошкодувала і співвідношення ціни і якості теж. Я це зробила лише заради пропаганди нашої національної культури, а не для того, щоб розбагатіти. Неможливо заробити гроші на книзі накладом 1000 або більше копій. Це в Америці - крапля в океані.

З виданням другої книжки мені допоможе посольство Азербайджану в Вашингтоні. Вони візьмуть на себе тільки друк, а на інші речі у мене самої просто немає грошей. Коли все це складаєш, виходить величезна сума. Я сама не в змозі за все це заплатити. Моя книга стала переможцем премії "The Gourmand World Cookbook Awards" в категорії "Кулінарні книг по східно-європейської кухні", Опублікованих в США. Тому повинна в червні цього року взяти участь в змаганні з іншими переможцями тієї ж категорії з інших країн в змаганні "Gourmand Best in the World", Яке буде проводитися в Яньтаї (Китай). Є великі шанси на перемогу, але я поки не знаю, чи вдасться мені туди поїхати чи ні. Вони не спонсорують мою поїздку.

Зараз мені дуже потрібна підтримка, щоб я змогла випустити другу книгу. Будь-яка людина або організація можуть мені допомогти. Я відкрила проект на сторінці kickstarter.com. Для того, щоб мені допомогти, досить вибрати там суму, яку вони хочуть внести, а потім дані своєї кредитної картки. Якщо вся суму (20 тисяч) не набереться за решту 19 днів, то ваші гроші знову повернуться до вас на картку.